Інтернет-корчма

Вже досить давно люди, що трохи цікавляться фотографією, в курсі цікавої технології обробки фото під назвою High Dynamic Range (HDR) – розширений динамічний діапазон. Суть проста: один і той самий кадр знімають двічі, причому в одному випадку виставляють малу експозицію, а в іншому – велику. Потім спеціальне програмне забезпечення “зводить” обидва кадри, створюючи знімок, який виглядає просто фантастично!
На цьому відео хлопці із Soviet Montage Productions зробили аналогічну штуку, але з відео. Зйомка ведеться на 2 фотоапарати Canon 5D mark II, в налаштуваннях яких виставлено відповідно занижену та завищену експозицію. (продовження…)

Невидимий

Що ви робите, коли хочете знайти якусь інформацію? Як правило, сучасні люди поспішають набрати відповідний запит у Google, чи іншому пошуковику, навіть не підозрюючи, що існують місця в інтернеті, куди пошуковим роботам потрапити зась; це  - “сірий” інтернет (Deep Web).

Таким терміном зазвичай називають ресурси, доступ до яких дозволяється тільки зареєстрованим користувачам і пошуковий робот просто не здатний увійти туди. Типовий приклад – популярна соціальна мережа “вКонтакті”  (щоправда, вже деякий час ходять чутки, що скоро цей ресурс буде відкритим для індексації), а також велика кількість онлайнових бібліотек різних організацій; документи у форматах, які пошуковий бот просто не здатен розпізнати (донедавна, наприклад, таким форматом був Adobe Flash); сайти, що з тих чи інших причин перестали існувати і зараз можуть бути знайдені тільки у вигляді своєрідних “привидів” (моторошно, правда?) у кеші пошуковиків чи спеціалізованих веб-архівах…

Чи можна знайти інформацію у таких невидимих на перший погляд джерелах? Насправді існують десятки ресурсів-сталкерів, здатних видобути знання із деяких “сірих” сайтів, наприклад Infomine Multiple Database Search – потужний інструмент для пошуку в університетських архівах, бібліотеках та книгах чи науковий пошуковик Scirus, та й провідні пошукові машини щоразу вдосконалюються, відкривають нові можливості, отримують здатність шукати інформацію у різноманітних документах. Проте більша частина “сірого інтернету” ще довго залишатиметься у тіні.

Нещодавно у нашій інтернет-корчмі уже велися розмови про все більшу доступність 3D зображень та відео, тож зараз настав час розповісти про те, як можна перетворити у 3D формат будь-яке зображення, наприклад власне фото чи красиві шпалери для стільниці домашнього ПК. Але спочатку хочу запропонувати всім щасливим власникам анагліфових 3D-окулярів переглянути один невеличкий ролик: Токіо у 3D з висоти пташиного польоту:

Вражає? Так от, у пошуках схожих роликів я вирушив на сайт, що згадувався на відео – японський ресурс StereoEye (не лякайтесь, посилання веде до англомовного варіанту сторінки), де окрім 3D відео можна побачити сотні стереозображень, призначених для перегляду як у 3Д-окулярах, так і на спеціальних 3D-моніторах: фотографії природи, транспорту, краєвидів Японії та інших мальовничих куточків світу. І, наостанок, на сайті розміщено програму Anaglyph Maker, за допомогою якої можна самому створювати тривимірні зображення зі звичайних фото. Причому програма працює з усіма операційними системами Windows і є абсолютно безкоштовною! Звісно, кращого ефекту можна досягти, використовуючи 3D-фотокамеру, та ціни на таке обладнання поки-що “кусаються”.

Доповнена реальність

У багатьох фантастичних фільмах (взяти хоча б “Залізну Людину 2″) ми бачимо як герої взаємодіють з комп’ютерами за допомогою голографічних інтерфейсів: зображення виникає просто у повітрі, але до нього можна “доторкнутися”, повертати, масштабувати… У документальному фільмі каналу Діскавері “Рік 2057″ вчені-футуристи прогнозують появу персональних голографічних помічників, які супроводжуватимуть людей всюди. Важко повірити, але подібні речі існують вже зараз, щоправда не такі досконалі.
Технології, що дозволяють вносити в оточуючий світ елементи віртуальної реальності, отримали назву доповнена реальність (Augmented Reality, або AR). Зазвичай, для того, щоб побачити доповнену реальність у дії, необхідна відеокамера та монітор, а використовується вона в іграшках та розважальних програмах.

Так, власники телефонів, що працюють під керівництвом операційної системи Google Android, певно чули про мультиплеєрну іграшку Parallel Kingdom, в якій гравці рухаються вулицями свого міста і спостерігають за переміщенням і битвами свого персонажа на екрані мобільного. Інший приклад доповненої реальності – програма Layar, яка дозволяє побачити на екрані мобільного телефону інформацію про пам’ятки архітектури, ресторани і кінотеатри, банки та багато іншого. На жаль, інформації у Layar для України досить мало, пощастило в цьому плані тільки киянам та гостям столиці.

Ну а для тих, у кого є веб-камера,  пропоную цікаву розвагу: відчуйте себе героєм фільму “Трансформери”, Оптимусом Праймом, просто відвідавши сайт www.weareautobots.com – використання технологій доповнення реальності та розпізнавання обличчя дозволить будь-кому на якийсь час стати лідером Автоботів